Уманський педагогічний коледж імені Т.Г. Шевченка
ЗАСТОСУВАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ МЕТОДІВ ТА ФОРМ НАВЧАННЯ
У ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ.
Сучасна освіта має готувати людину, котра здатна жити в надзвичайно глобалізованому і динамічно змінному світі, сприймати його змінність як суттєву складову власного способу життя. Глобалізація, трансформаційні процеси та неперервна інформаційна змінність обумовлюють введення людини в дуже складну систему суспільних взаємовідносин, вимагають від неї здатності до нестандартних і швидких рішень. Саме тому основну увагу в педагогічних колективах треба приділяти питанням подолання консерватизму в підходах до навчально-виховної діяльності й наявних стереотипів педагогічної праці та процесу мислення в учасників процесу навчання і виховання. Тільки інноваційна за сутністю освіта може виховати людину, яка живе за сучасними інноваційними законами глобалізації, є всебічно розвиненою, самостійною, самодостатньою особистістю, котра керується в житті власними знаннями і переконаннями.
У формуванні інтелектуального потенціалу країни дедалі помітніше місце займають школи нового типу – гімназії, ліцеї, коледжі й авторські школи. Багато з них уже стали справжніми педагогічними майстернями, де апробують і запроваджують нові педагогічні технології. Провідний напрямок їхньої навчально-виховної діяльності – навчання і виховання творчої молоді, здатної самостійно діяти і приймати відповідальні рішення у надзвичайно динамічних політичних та соціально-економічних ситуаціях.
Суспільство довірило освіті через навчально-виховну діяльність виховувати молоде покоління, майбутніх педагогів тому педагогічна система має бути відкритою для інновацій, критичного сприйняття досягнень і водночас уміти створювати власні новоутворення й через них впливати на розвиток суспільства.
У Національній Доктрині розвитку освіти України в ХХІ столітті закладено концептуальні ідеї про участь педагогічних працівників у науковій діяльності та інтеграції наукових досліджень з освітнім процесом. Саме цей документ став законодавчим поштовхом до наукової діяльності навчально-виховних закладів різних рівнів акредитації.
Ситуація, що склалася в Україні, спонукала як науковців, так і практиків до диференціації послуг педагогічної науки для навчальних закладів. Вагомий чинник належить психолого-педагогічним аспектам готовності майбутніх педагогів до інноваційної діяльності.
Професійна готовність є закономірним результатом спеціальної підготовки, самовизначення, освіти й самоосвіти, виховання і самовиховання. Це - психічний, активно-дієвий стан особистості, складна її якість, і система інтегрованих властивостей. Така готовність регулює діяльність, забезпечує її ефективність. Одна з важливих якостей майбутнього педагога, умова успішності його як професіонала - готовність до інноваційної діяльності [2].
Педагогічні інновації, як і будь-які інші нововведення, породжують проблеми, пов’язані з необхідністю поєднання інноваційних програм із державними програмами виховання і навчання, співіснування різних педагогічних концепцій. Вони потребують принципово нових методичних розробок, вищої якості педагогічного новаторства. Цим нововведенням заважає невідповідність нових типів навчально-виховних закладів вимогам батьків, які орієнтуються здебільшого на традиційні стандарти навчання і виховання [3, с.56].
Успішність інноваційної діяльності передбачає, що майбутній педагог усвідомлює практичну значущість різних інновацій у системі освіти не лише на професійному, а й на особистісному рівні. Однак уведення майбутнього педагога в інноваційний процес часто відбувається спонтанно, без урахування його професійної та особистісної готовності до інноваційної діяльності.
Готовність до інноваційної педагогічної діяльності – особливий особистісний стан, що передбачає наявність у майбутнього педагога мотиваційно-ціннісного ставлення до професійної діяльності, володіння ефективними способами і засобами досягнення педагогічних цілей, здатності до творчості та рефлексії. Вона є основою активної суспільної і професійно – педагогічної позиції суб’єкта, яка спонукає до інноваційної діяльності та сприяє її продуктивності.
Методична майстерність викладача включає вміння не лише організувати традиційні форми занять, а й запроваджувати нові форми навчання. Серед них важливе місце посідають ділові ігри як імітація майбутньої професійної діяльності. Це, по суті, реалізація тієї стадії навчання, яку називають застосуванням знань на практиці. Але слід пам’ятати, що не все можна імітувати.
Творчу діяльність в освітніх закладах організують, як правило, у вигляді факультативних курсів, гуртків, наукових товариств. Головним формальним результатом творчої діяльності є підсумкові роботи, що учні подають на конкурси і науково-практичні конференції, захисти науково-дослідницьких робіт у Малій Академії наук (та на інших конкурсах різних рівнів) [4].
Отже, ефективне розумове виховання значною мірою залежить від того, наскільки вмілим і цілеспрямованим є педагогічне керівництво процесом розумового розвитку, від педагогічних умінь, особистого прикладу і налаштованості педагога постійно працювати над збагаченням розуму дитини, та самовдосконаленням.
Бібліографічні посилання
1. Аносов І.П. Сучасний освітній процес: антропологічний аспект / І.П. Аносов - Київ, 2003.- 392 с.
2. Безрукова В.С. Директору об исследовательской деятельности школы / В.С. Безрукова – Москва, 2002. – 160 с.
3. Гаєвський Б.А. Основи науки управління / Б.А. Гаєвський - Київ,1997. -112 с.
4. Голобородько В.В. Наукова робота учнів / В.В. Голобородько – Харків, 2005. – 208 с.
Write a comment