МИХАЙЛИК О.В.

Нікопольське педагогічне училище

 ДВНЗ «Криворізький національний університет»

 

САМОСТІЙНА РОБОТА У ФОРМУВАННІ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ

 

«Ти можеш! – повинен нагадувати  вчитель учневі.

«Він може!» - повинен нагадувати колектив.

«Я можу!» - повинен повірити в себе учень…

В. Шаталов

 

Головною метою української освіти є створення умов для розвитку і самореалізації кожної особистості як громадянина, формування творчої особистості, здатної сприймати все нове і потім продовжувати цей творчий процес. Здатність до самостійного навчання є необхідною складовою загальної компетенції студента. Проблема формування навичок до самостійної роботи в умовах компетентнісного та особистісно орієнтованого навчання є актуальною і ключовою у стратегічних напрямках якісної системи підготовки педагогічних кадрів. Загальновизнаною є думка про те, що самостійна робота є одним із головних резервів і чинників підвищення ефективності підготовки фахівців. Саме тому пошук нових педагогічних ідей, в межах яких можливі нові рішення організації самостійної роботи студентів, є надзвичайно важливою та актуальною теоретичною та практичною проблемою.

Самостійна робота студентів (далі СРС) – це особлива форма навчальної діяльності, спрямована на формування самостійності студентів і засвоєння ними сукупності знань, вмінь, навичок, що здійснюється за умови запровадження відповідної системи організації всіх видів навчальних занять. Мета самостійної роботи двоєдина: формування самостійності як риси особистості і засвоєння знань, умінь, навичок. [1,с.27-39]. 

СРС дає можливість майбутнім фахівцям не лише більш глибоко оволодівати навчальними дисциплінами,  розвивати навички самостійності у майбутній професійній діяльності, а й формує здатність брати на себе відповідальність, самостійно вирішувати проблеми, знаходити конструктивні рішення. СРС сприяє оволодінню досвідом творчої, дослідницької, соціально-оцінної діяльності; поглибленню й розширенню знань, формуванню інтересу до пізнавальної діяльності.

СРС – є основною формою опанування навчального матеріалу у час, вільний від обов’язкових навчальних занять.

Навчальний час, відведений для самостійної роботи студента, зокрема з філологічних дисциплін, регламентується навчальним планом і становить не менше 1/3 та не більше 2/3 загального обсягу навчального часу, відведеного для вивчення конкретної навчальної дисципліни на денній формі навчання.

У навчальних планах заочної форми навчання час на самостійну роботу студентів визначається як різниця між загальним обсягом часу, відведеного на вивчення даної дисципліни, та часу, запланованого на аудиторну роботу студентів-заочників.

Зміст самостійної роботи студента над конкретною дисципліною визначається навчальною і робочою програмами дисципліни, методичними документами (рекомендаціями, вказівками, завданнями до СРС тощо). Вона забезпечується системою навчально-методичних засобів, передбачених для вивчення конкретної дисципліни: підручник, навчальні та методичні посібники, конспекти лекцій викладача (опорні конспекти), практикуми тощо. Останнім часом поширення набувають кейси «Портфель студента» для забезпечення  самостійного опанування навчальної дисципліни (зокрема студентами-заочниками чи студентами, які навчаються за індивідуальним графіком).

Методичні матеріали для самостійної роботи студентів повинні передбачати можливість проведення самоконтролю з боку студента. Для самостійної роботи студенту також  рекомендується відповідна література.

Навчальний матеріал дисциплін, передбачений навчальною програмою для самостійного засвоєння студентом під час самостійної роботи, виноситься на поточний та підсумковий контроль на рівні з навчальним матеріалом, опрацьованим під час  навчальних занять.

Класифікація самостійної роботи студентів за різними ознаками:

1) за видами діяльності для здобуття знань;

2) за ступенем самостійності студента;

3) за місцем у навчальному процесі;

4) за обов’язковістю;

5) за проявом у формах навчання,

6) за способами виконання.

1. За місцем у навчальному процесі: аудиторна і позааудиторна.

2. За видами діяльності СРС  поділяється на:

Навчально-пізнавальну (через мислення, аналіз, синтез, співставлення, порівняння тощо).

 Професійну (певні конкретні дії студента, які спрямовані на вироблення навичок професійної діяльності).

3. За способами виконання СРС може бути: індивідуальна, парна, групова.

4.За обов’язковістю:

Обов’язкова – передбачена навчальними планами і програмами спеціальностей. Це виконання традиційних домашніх завдань, написання і захист курсових робіт,  а також ті види СР, які студенти виконують під час різних видів практик. До цієї ж категорії належить підготовка до проведення обов’язкових аудиторних контрольних робіт, заліків, екзаменів.

Бажана – наукова і дослідницька робота студентів, проведення досліджень, збирання наукової інформації, аналіз    участь у роботі студентського наукового товариства (гуртки, конференції, підготовка доповідей, тез, статей). і

Добровільна – робота в позааудиторний час: участь у олімпіадах,  конкурсах, позааудиторних виховних мовно-літературних заходах.

За рівнями СРС можна поділити на:

- низького рівня, коли до самостійних дій студента спонукає викладач, допомагаючи йому практично і постійно контролюючи виконання;

- середнього рівня, коли до СРС  хоча і спонукає  викладач, але студент працює самостійно без настирливої опіки;

- високого рівня, коли виконання завдання організує та контролює сам студент [4,с. 103].

Серед використовуваних викладачами-філологами виділяємо такі рівні СРС:

·                    для студентів, які часто і тривалий час хворіють;

·                    для студентів, які навчаються за індивідуальним графіком;

·                    для студентів з низьким рівнем підготовки;

·           для студентів, які намагаються підвищити рівень оволодіння навчальною     дисципліною;

·     для сильних студентів, які мають більш високий рівень підготовки, ніж основна аудиторія;

·                    для творчо обдарованих студентів тощо.

Для досягнення мети самостійної роботи і забезпечення підвищення рівня засвоєння навчального матеріалу (або поглибленого вивчення) необхідно:

1.Чітко пояснити мету діяльності, тобто кінцевий результат, який студент має досягти в процесі самостійного виконання завдання.

2.Довести до відома студента форми і засоби контролю за самостійною роботою, які дозволять викладачеві оцінити ступінь досягнення мети СРС.

3.Пояснити мотиваційний аспект СРС, переконати в її значущості і необхідності.

4.Використати збіг інтересів викладача і студента (Мені це цікаво, тому я із задоволенням досліджуватиму цю тему, працюватиму з творами поета чи письменника тощо) [3,с. 217- 237].

Серед використовувані видів самостійної роботи для формування (вдосконалення) комунікативної компетентності студентів можемо виділити такі:

1.Виконання вправ, практичних завдань, тестових завдань. Це найнижчий рівень. Як правило, використовується для студентів з низьким рівнем підготовки, відпрацювання пропущених занять.

2.Самостійне заповнення „білих плям” у  матеріалах заняття: скласти схему аналізу частини мови; заповнити таблицю; скласти порівняльну таблицю (напр. «Загальне поняття про службові частини мови»); скласти опорний конспект, схему-опору за вказаними ознаками (напр. Тема. Іменники ІІ відміни на –ар, -ир, -яр. Поділ на групи. Правопис відмінкових закінчень); проілюструвати прикладами певне мовне чи літературне явище; виконати роботу над помилками; скласти структурно-логічну схему вивчення частини мови; дібрати завдання, вправи до різних макро- та мікроетапів уроків з української чи російської мови у початкових класах; скласти порівняльну характеристику вивчення теми у різних класах початкової школи; виконати завдання з підручників для початкової школи; випереджувальні завдання, порівняльна характеристика літературних героїв, цитатні характеристики героїв тощо.

3.Пошукові завдання:

1)підібрати ілюстративний матеріал: з творів українських письменників (Ліна Костенко – майстер складних синтаксичних конструкцій; Складні реченні у творчості В. Симоненка, Є Гуцала, О. Довженка тощо); до занять з єдиною метою висловлювання; для буклета, презентації творчості письменника тощо;

2) наскрізний аналіз творчості поета чи письменника з подальшим використанням результатів на заняттях зі світової літератури, російської мови чи засіданні літературного салону.

4.Підготовка і захист студентських проектів.

5.Розробка  конспектів уроків та позааудиторних заходів під час різних видів практики. 

6.Написання курсових робіт.

7.Написання творчих робіт, творів-есе при підготовці до олімпіад та конкурсів різного рівня.

8.Виконання пошуково-дослідницьких завдань під час підготовки до науково-практичних конференцій (напр. «Нікопольщина у творчості Т.Г. Шевченка», «Поети-аматори Нікопольщини»).

Актуальність проблеми удосконалення самостійної роботи студентів для формування комунікативної компетентності зумовлюється як педагогічними, так і соціально-психологічними причинами.

Самостійна робота є необхідною складовою навчального процесу у вищому навчальному закладі, під час якої майбутні фахівці опанують навичками та вміннями самостійного пошуку та використання інформації, виконують навчальний план з конкретних дисциплін тощо.

Розвивати навчально-пізнавальну активність студентів можна різними засобами, в тому числі за допомогою самостійної роботи. При цьому слід пам'ятати, що важливу роль відіграє не збільшення кількості завдань, запропонованих для самостійної роботи, а доцільний їх добір та правильне включення цих завдань у навчальний процес.

 

Бібліографічні посилання

1.   Вітвицька С. С. Практикум з педагогіки вищої школи : навчальний посібник за модульно-рейтинговою системою навчання для студентів магістратури / Вітвицька Світлана Сергіївна. – К. : Центр навчальної літератури, 2005. – 396 с.

2.   Конюхова Н.А. Особливості організації самостійної навчально-пізнавальної діяльності студентів [Електронний ресурс]/ Н.А.Конюхова// Теорія та методика управління освітою. - 2010. - № 4. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/ttmuo/2010_4/10koneca.pdf.

3.       Методика навчання української мови в середніх освітніх закладах / за редакцією М. І. Пентилюк – К. : Ленвіт, 2004. – 400 с.

5.      Нагаєв В. М. Методика викладання у вищій школі : навч. посібник

6.       Віктор Михайлович Нагаєв. – К. : Центр учбової літератури, 2007. – 232 с.